Освіта і здоров'я
Тема здоров'я і освіти дуже актуальна в наш час, тому що наші нинішні або майбутні діти обов'язково будуть ходити до школи і отримувати не тільки знання а, можливо, якщо ми не подбаємо про це зараз, купу хвороб, починаючи з короткозорості і закінчуючи гастритом. Ситуація, в принципі, зрозуміла: з кожним роком здоров'я наших чад стає все гірше і гірше, хоча вже дехто намагається це налагодити, і у кого-то це дійсно виходить, але в цілому по Росії обстановка не поліпшується. З чим це пов'язано? За допомогою статей з журналів спробую в цьому розібратися.
Ще на початку 40-х р.р. 20 сторіччя поняттю «Здоров'я» дали таке визначення: «Здоровим може вважатися людина, яка відрізняється гармонійним розвитку їм і добре адаптований до навколишнього його фізичної та соціальному середовищі. Здоров'я не означає просто відсутність хвороб: це щось позитивне, це життєрадісне і охоче виконання обов'язків, які життя покладає на людину ». (Г. Сігеріст). Визначення, прийняте Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ) говорить: «Здоров'я - це стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не відсутності е хвороб або фізичних дефектів».
В останні роки відзначається стійка тенденція до погіршення показників здоров'я дітей шкільного віку. Інститут вікової фізіології Російської академії освіти провів дослідження: які захворювання найбільш характерні для шкільного віку і яка динаміка їх розвитку. Дослідження проводилися у 540 школах 29 регіонів Росії. Які результати? Від першого до одинадцятого класу в 2 рази зростає кількість дітей із захворюваннями серцево-судинної і травних систем, органів зору і слуху, в 5 разів - ендокринної системи. Рейтингова оцінка хронічних захворювань показала, що на перше місце в першому класі висувається карієс, а в одинадцятому - порушення опорно-рухового апарату. Стан здоров'я дитини в Росії, починаючи з минулого століття і по сьогоднішній день, викликає величезну тривогу.
Як у школі зберігати здоров’я учнів
Спочатку про певні стандартні речі.
1. Висота парт та стільців відповідно до зросту дітей зменшує ризики таких викривлень хребта як кіфоз та лордоз, а ризик виникнення сколіозу мінімізується правильною осанкою сидіння за партою, за чим повинен слідкувати вчитель. Дуже бажано забезпечити виконання домашніх завдань у школі, щоб учень щоденно не тягав (як правило, на одному і тому ж плечі) важкі книжки з дому та додому, а вони зберігалися у школі на індивідуальній полиці у шафі.
Парти та стільці повинні бути одномісні з регулюванням по висоті; а оскільки діти ростуть не рівномірно, регулювати їх висоту потрібно не тільки з 1 вересня, а протягом навчального року.
Окрема проблема – висота парт та стільців у предметних кабінетах, яку доводиться виставляти під зріст старших учнів.
2. Освітлення класів та предметних кабінетів для збереження зору повинно бути максимально природним (через вікна). Відповідно для цього сонячне світло не повинно закриватись кронами дерев та навколишніми будинками, вікна повинні бути чистими, штори та жалюзі – регулювати світлові потоки у яскраво сонячні дні.
Штучне освітлення, у свою чергу, має забезпечувати не тільки нормальну письмову роботу учнів на їх партах, але і ефективну підсвітку шкільної дошки. Крім того, якість ламп та світильників повинна мінімізувати мигтіння та дзижчання (вплив на зір, слух та нервову систему).
3. Температура повітря у приміщеннях повинна бути в діапазоні комфорту (180-220), кисневий режим забезпечуватися провітрюванням. У теплу пору навчального року (травень та вересень) таку температуру вдається забезпечувати досить просто, в тому числі, правильною конструкцією будинку школи.
Значно складніше у прохолодні або зимові періоди року, коли приміщення потребують як опалення, так і провітрювання. Зрозуміло, що при перепадах зовнішньої температури потрібно регулювати і подачу тепла до приміщень. Крім того, шкільні педагоги в контакті з батьками зобов’язані забезпечити відповідний сезону та умовам опалення стиль одягу учнів.
Окреме питання – кількість учнів в класі. На жаль, в окремих школах спальних районів великих міст число дітей, навіть у початкових класах – до 40, створює несприятливі температурно-кисневі умови життєдіяльності учнів.
4. Учні занадто багато часу проводять на уроках сидячи. Тому надзвичайно важливо хоча б частково компенсувати це сидіння за рахунок:
- фізкультпауз під час уроків;
- динамічних перерв ( а не підготовки до наступного уроку або перегляду смартфону);
- насичених уроків фізкультури;
- прогулянок з рухливими іграми під час перебування учнів у групах продовженого дня;
- наявності у школі певної кількості спортивних секцій та музично-театральних гуртків;
Окремо про уроки фізкультури. Потрібно запобігати обом крайнощам:
а) про всяк випадок половину класу взагалі садити на лави – «як би чого не вийшло», а оцінку з фізкультури потім ставити за поведінку;
б) «тупо» навантажувати нормативами усіх учнів, допущених медиками до уроків фізкультури, не враховуючи їх стан здоров’я на даний момент.
І окремо про батьків: у певної їх частини доводиться кожного року «вичавлювати» довідки з поліклініки про групу здоров’я дитини, ніби самих батьків ризики на уроках фізкультури менше хвилюють, ніж учителів. Тому раджу наказом по школі «тимчасово» відносити таких учнів до «звільнених» або «підготовчої групи», про що повідомити батьків (під розпис).
5. Здорове та смачне харчування. Розумію, як забезпечити його за кошти батьків, але тоді вартість обіду буде не 6-8 гривень, а значно більша. Крім того, різними способами необхідно, скажімо так, нейтралізувати робітників харчоблоку у їхніх спробах відокремити для інших потреб частину продуктів (сирих та готових). Окремо – забезпечити харчоблок гарячою водою, посудом, справним технологічним обладнанням, миючими засобами тощо. І звичайно, з допомогою медсестри та інспектора з харчування уникнути використання недоброякісних продуктів.
Дуже уважними вимушені бути класні керівники до тих продуктів, які діти самі приносять з собою для харчування, особливо кремових солодощів, м’ясних продуктів, піци. Так само – до продуктів, якими батьки забезпечують святкові столи у класах: хто, де і коли ці продукти купував, як виготовляв, невідомо.
6. Медичний пункт та контроль здоров’я учнів. Там, де діти, може відбуватись багато чого. Наприклад, дитина може впасти, збігаючи по сходах, або просунути пальці у двері, що зачиняються. Двоє хлопців – друзів у розпачі суперечки можуть побитися, а ще хтось почне демонструвати дівчатам класу спортивний «екстрим».
Але, мабуть, головне – надання першої допомоги при травмах, шлунково-кишкових розладах, наступах хронічних захворювань (наприклад, цукровий діабет). Однак для цього у школі повинна завжди перебувати досвідчена медсестра, у наявності мають бути медикаменти, шприци та перев’язувальний матеріал.
Між іншим, медпункт – зручне місце отримати звільнення від уроку не тільки фізкультури, але й математики під час контрольної роботи.
7. Нейтралізація негативних звичок підліткового середовища. Звичайно, саме сім’я, у першу чергу, виховує власних дітей, в тому числі, мінімізує або нейтралізує вплив негативних звичок, які впливають на стан здоров’я дитини: паління цигарок, вживання алкогольних напоїв, а ще найгірше – речовин наркотичної дії.
Зі свого боку, школа має право (і повинна!) володіти інформацією про ознаки тих чи інших шкідливих звичок та знати все необхідне про своїх учнів, щоб впливати на ситуацію, принаймні у стінах школи.
Особисто я з повагою відношусь до керівників шкіл, які спромоглися встановити беззаперечний режим суворої заборони («табу») шкідливих звичок, порушення якого відразу встановлюється і карається. З іншого боку, школа повинна бути привабливою для учнів та їхніх батьків, щоб вони мали мотивацію у ній (і тільки у ній) вчитись. Щоб цінності перебування у цій школі перемагали підліткове бажання «бути дорослим», «виділятися сміливістю» , нехай напівкримінальною. А іноді щоб позитивні шкільні цінності перемагали вже сформовані звички асоціальної сім’ї дитини.
Актуально: вищезазначені шкільні здоров’язберігаючі умови перебування учнів у школі окрім розумної небайдужості персоналу, потребують суттєвих інвестицій коштами та матеріальними цінностями. Де їх брати конкретній школі, не скажу. Знаю, що у столиці їх привносять батьки – інші
джерела практично відсутні.